[youtube]https://youtu.be/qE4Edo_lIRE[/youtube]
Буває душа моя страждає,
Що від пекучого болю аж кричу.
Та на Бога я не нарікаю
І дякую йому за те, що живу.
Деколи в холод, дощову стужу
Мерзну так, що від холоду аж тремчу.
Та на Бога я не нарікаю,
А дякую. Хоч замез та наплаву.
Буває хвороба мене схопить,
І прикутим до ліжка я пролежу.
Та на Бога теж не нарікаю,
Тільки виздоровлення в нього прошу.
Буває хтось соловом образить,
Образу незаслужену ту прощу.
Бо перед Богом гріхи теж маю,
І в сповідді в нього прощення прошу.
А деколи буває зірвуся
І дурниць з нервів комусь наговорю.
Та до Бога щиро помолюся,
І кого образив сам перепрошу.
Старість підкралась так непомітно,
Старий і неповороткий уже став.
Та дякую я Богу щоденно,
Що ще один день прожити мені дав.
Що ангел з небес охороняє,
По правдивому шляху мене веде.
На добрі справи благословляє,
Та від різних бід завжди застереже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835942
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2019
автор: dashavsky