А вишиванка,завжди була у моді
Одягнеш, наче свято у твоїй душі.
Із давніх літ,піднімає дух в народі
І сяє, сонечком на білім полотні.
Я витягну,з скрині свою вишиванку
Що долі ,дарувала ненька Україна.
Вдихну ,у блаженну весну на світанку
Серденько,зігріє пісня солов'їна.
А вишиванка це духовний храм душі
Оберіг ,святинь українського народу.
До ночі,вишивали руки золоті
Щоб із джерела черпати чисту воду.
А на ній вишиті кольори барвисті
У житті ,червоні маки волошки сині
Мати ,мережить як дитя у колисці
щоб цвіла щаслива доля в Україні.
Мамина любов випромінює в узорі
У квітах польових пелюстками пломеніє.
У сонячнім промінні листі кленовім
Вишиванка, є окраса і не старіє.
Пам'ятай,де б не був у яких світах?!
Це дарунок мами і цілунок Бога.
Щоб з журавлями ,летів додому ти
У житті ,була легкою твоя дорога.
М Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835894
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2019
автор: Чайківчанка