Моя мова світанкова, горизонт наш, дивний світ,
Ти зерно наше й основа, наші крила і наш зліт.
Ти дарунок нам від Бога, перше, що почула я -
Це матусі колискова на зорі свого життя.
Мова моя солов’їна, ти красива, як весна,
У піснях немає рівних, українська в них душа!
Милозвучна і чутлива, гармонійна як цей світ,
А в мелодії чарівній ти на все даєш отвіт…
І на хвилі особливій в душу пісня проника,
Хто почути мав можливість, закохавсь на все життя!
Серед всіх пісень народних маєш перше місце ти:
200 тисяч залишили нам народні пісняри.
Без лукавства і без зради ти для нас є основна,
Собі зможем дати раду, коли мова об’єдна!
Мова зріла як пшениця, хлібом-сіллю зустріча
І гостинність українська щиро двері відчиня:
Хто до нас іде із миром, будем завжди раді ми,
Нам не треба вже кумирів, в нас герої є свої!
Моя мова героїчна, ти зазнала всіх гонінь,
Твої віддані всі діти будуть вчить дітей своїх!
Ти пройшла усі горнила, вижила на радість нам,
І імперія не вбила, як не намагалася…
Невмируща, нездоланна наших предків козаків,
Наша сила, наша слава від віків і до віків!
Моя мова Шевченко́ва й розуму Сковороди,
Схід і Захід однако́во мають нею дорожить!
Моя мова міцна криця і живильне джерело,
Із Карпат жива водиця і глибока як Дніпро!
Ти барвиста як веселка, ніжна як весня́ний день,
Інколи буваєш з перцем, коли кривда дістає…
Моя мова романтична, в ній навік любов жива,
Ніде в світі не звучит так, як «Тебе кохаю я»…
Прости мені, моя мово, що тебе мовчала я,
Ожила в мені ти знову, на цей раз без вороття.
Моя мова смерекова – ти логічна і струнка,
На полях, степах і в горах мова праці і добра.
Ти трембітою лунаєш, співом линеш Кобзаря,
В тузі, радості співаєш, пломенієш як зоря.
Моя мова калинова, тобі холод не страшний,
Життєдайне твоє слово від весни і до зими…
Над усе нам дорога ти, бо в тобі наш генний код,
Будем нею розмовляти, збережімо свій народ!
Підписанню Закону про мову присвячую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835864
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.05.2019
автор: Галя Костенко