він дивився на неї як смерть на не клепану косу_
вона чистила пір’я і в дзеркала ради питала_
обернулася злука за мить на лінивий непослух_
а звитяги й рекорди ятріють нулями на шкалах_
вщент втамовані тіні, примарні завидливі свідки_
атомарні структури сумління, чужі імена_
слюдяне павутиння зі слів, тихий наспів нізвідки,
перший спалах прозріння, нервового сміху луна_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835751
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2019
автор: Ки Ба 1