Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835113
Зимі нема вже вороття,
хоч холод іноді панує,
а брунька випуска листка,
бо поклик весни чує.
Прогляне сонце крізь гілля
і променями мерехтить тонкими,
почуєш шум від сухого листка
і тихе шурхотіння чуєш?
Сережки зависають із гілок,
а верх - гостренькі вушка листя,
в дуплах – життя і вечір наступав,
і темрява розвішує намисто.
Світ оживає, щоб ростить квітки,
ліс запросити на розмову,
це лиш початок, вітру шум
її продовжує у кронах знову.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835905
4.04.2019-16.05.2019.
Світлини Ігора Винниченка:
“Зимі нема вже вороття.”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10210873196865512&set=pcb.10210873200625606&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835726
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: Светлана Борщ