Я білий Бім і маю темне вухо.
Життя моє гірке, немов полин.
Силкуюся не впасти зовсім духом,
Та лапи так і трусить від новин.
Погрожує мене господар вбити,
Що курочку недавно ухопив.
– А як же міг по іншому вчинити?
Помиї бачив раз у кілька днів.
Вина моя у тому, що голодний.
Що паморочить часто в голові.
Дірява в мене будка та холодна.
Ланцюг, що гне до самої землі.
Узимку потерпаю від морозів.
Від спраги й спеки влітку. Хоч кричи.
Терпіти бліх, кліщів уже не в змозі,
А будка не рятує від дощів.
Таємно мрію, раптом стане диво
І пощастить звільнитися від пут.
Що хтось мене полюбить незрадливо
Й відмінить, вже призначений, маршрут.
Я білий Бім і маю темне вухо!
Життя моє гірке, немов полин.
Силкуюся не впасти зовсім духом
І соромно, що курочку схопив.
Не гляну в бік курей уже ніколи!
Не підступлюсь до них ані на крок!
– Лише прошу, візьміть мене додому,
Адже на вік засвоїв цей урок.
15. 05. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ 0505232573 Ольга Мельник. ПЕСИК МЕШКАЄ ПІД КИЄВОМ, АЛЕ ЗМОЖУТЬ ПРИВЕЗТИ В КИЇВ.
Бім знайшов господаря. Живе, як на курорті, в приватному секторі. Навкруги ліс. Територія вся в квітах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2019
автор: laura1