Якщо минущий сенс життя у нас,
То і життя у нас також минуще.
Його футболить, нече м'ячик, час.
Його час, мов мішок насіння, лущить.
Вдихати вічність щоб, щоб просто йти
Шляхом, який не має тут зупинки,
Природно, так, як вічно, як завжди,
Спрямовуючи в вічність свої вчинки,
Свої думки, бажання й почуття,
Свої таланти, здібності, наснагу,
Потрібен неминущий сенс життя,
Потрібна нам до Бога вічна спрага.
[i]13.05.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835428
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Петро Рух