Вiзерунки на серцi



Безкровні  його  лаштунки.
Лиш  герць  та  весела  вдача.
На  серці  скорбот  візерунки.
Душа  то  сміється,  то  плаче.

Життя  -  в  Незбагненне  дорога.
Пройдисвіт,  дурисвіт,  а  чи  герой  ти!
В  час  ікс  повезуть  на  дрогах.
Дарма  вже  правнуків  споглядати!

Тож,  сидячи  тихо  на  призьбі
Не  вийшовши  з  стану  дзен
Враз  спиниш  хмаринок  біг
Промимриш  -  дитиною  олівцем

Я  малював  знак  безкінечності  -  ось
Нарешті  проявлена  Всесвіту  вісь.
Ромб  з  двох  пірамід,  Ієрархії  вістря.
Душа  полетить  -  незгораюча  іскра.

З  народження  ми  старієм.
Помрем  так  чи  інакше.
У  леті  за  журавлиним  вирієм
Згадуємо  грім,  кохання,  щем.

Навпрочуд  думаємо,  що  безсмертні
А  цей  молодець  -  як  бог.
Босоніж  йде  по  стерні
І  трубить  в  баранячий  рог.

1  Серпня  2018  Року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835176
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.05.2019
автор: Олег Мінгальов