НЕ ВИСТАЧАЄ ТВОЇХ ЛАСКАВИХ СЛІВ
А мені ,не вистачає твоїх ласкавих слів,
i щоб назвав, моє ім'я, так ніжно МАРІЯ.
Я шукаю, твої сліди серед зоряних світів...
і птахою, лечу, лечу до тебе у мріях.
О почуй, oзовися ,мій коханий де ти є?
подай, мені знак... хоч посеред ясного неба,
До ранку, тебе буду ждати як сонце встає,
щоб променем сонця ти усміхнувся до мене.
Ясним місяцем веди у рай у блаженні сни!
я розкажу, про все, як сумую за тобою...
У безсонні ночі зігрій теплом ,і обніми,
і нехай серед зими душа квітне весною.
Підкажи, як жити маю на цім білім світі
чуєш, я люблю тебе до божевілля ,до сліз.
Чому так рано, вітер зірвав листя із віті?
зім'яв, стоптав... і за журавлями у даль поніс.
І я іду , стежками літа в осінь золоту...
повіває, вітровій і як з відра ллють дощі ,
Дні, за днями минають... я тебе чекаю ,жду...
і на березі, життя виглядаю на зорі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835162
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2019
автор: Чайківчанка