Нам Бог відміряв щедрою рукою
таку красу, що дякуй і молись.
І дух нам дав, що не дає спокою
нуртує, б’є і каже: не корись!
Ми - зілля, що не викорінить зроду:
уб’ють одного - десять постає.
Коли любов є до землі в Народу,
то і земля любов’ю віддає.
Своїм життям ми платим за свободу,
на ешафоті нас боїться кат.
Ми - українці, ми - міцного роду,
об нашу твердь ламається булат.
Не переможе нас одвічний ворог,
у наших душах те, що не вмира.
Століттями триматимемо порох
на супостата й лютого врага.
А недруг марить, щоб у нас руїна...
Та не діждеться цього він однак!
Бо незалежна й вільна Україна
станцює на його кістках гопак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835132
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2019
автор: ОксМаксКорабель