Ти –весна,
Той, що хилить дерева у серці,
Той, що дихає ладаном в церкві
І на Юріїв день ллє блакитним дощем.
Ти –безмежність…
Горизонти твої всі розмиті,
І троянди цвітуть на деревах,
Переходячи плавно у серце,
Коли усміхаєшся ти.
Ти – бриз кохання в блакитній лагуні,
Човен, вечір, рожеве небо…
Той, що щастям уп’явся у душу,
І не хоче її відпустити.
І вона від кохання тремтить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835066
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: Наталія Ярема