Сон за дверима…і не приходить.
В марно заплющених очах крутиться світ.
Підклавши під голову теплу долоню
З думками, що вже безліччю літ
Розмовою стукають тихо у скроню.
А пам’ять стискає ніч до краплини,
Забіливши темряву світанком.
І ніяких претензій до світу -
День завжди починається ранком.
Сон ...не приходить...
Як думками усе перетліти..?
Як зуміти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835035
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: Тетяна Луківська