Ще тихо спали береги, туман упав на трави,
В садах співали солов'ї і в хмарах кучерявих,
Блакить виднілась, вітерець гойдав зелені віти,
А десь летів уже свинець і голосили діти.
Торкнулася людей біда, ввійшла у кожне серце,
В біді країна молода, ліси, поля, озерця.
Страшенна сунула чума із чорними хрестами,
На довгий час в полон взяла, лишивши в серці рани.
Піднявсь старий і молодий на захист Батьківщини,
Летіли кулі наче рій, валилися хатини.
Із гучномовця Левітан промовив грізне слово,
Війна! Розпочалась війна! Кричало в душах знову.
Ішли бої, що несли смерть, там гинули солдати,
Довкола стільки було жертв, від вибухів гармати.
Лише вперед, ні крок назад в думках були єдині,
Була сміливість у солдат служити Батьківщині.
І кожен хто віддав життя за щастя Перемоги,
Пішли у вічність в небуття, пішли служити Богу.
Ми будем пам'ятати їх і згадувать щорічно,
День Перемоги є для всіх історією вічно!
За сьогодення і життя ми скажем їм спасибі!
Безсмертна пам'ять у серцях у домі і садибі.
Хай не торкаються землі, більш бойові заграви,
Хай пам'ятають всі живі меморіали Слави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.05.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)