Мене виривали з м'ясом із мого дому,
заковували в кайдани гірких доріг.
Це більше не страх, не стогін, а лиш судоми,
коли хтось чужий ступає на твій поріг.
У мене в кімнаті вдома лишився кактус.
Я бачила сон, і знаю, що він зацвів.
Мені не болить, повірте. Я лиш цікавлюсь,
чи той, хто живе у мене, його полив.
Я всюди чужа. Я мовби присіла скраю
на трошки. І рік за роком триває мить.
І начебто все нормально. Але не знаю,
чи той, хто живе у мене, ночами спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834946
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Ольга Криштопа