Мчався вітер на Прагу
Щоб утішити душу спраглу
Над дубравами - на Берлін
Де танцює канкан Мерелін
Де працює в сльозах сновида.
Ніч безсоння її огидна.
Припливла на бикові Європа.
Кроманьйонець про те не второпав.
Він про неї не мріяв таку!
Та схиливши до шлюбу злісно
Дикуном зоставався, звісно.
Отже, долю її пророкуй...
З тим бовваном та й непереливки.
Стали бачити її у Марселі.
Кожна ніч у сновид - каруселі.
Тож млинці потаскух - гливкі.
Як в Берлін занесло небогу?..
Запитайте про те у Бога.
Ходить вулицями веселими
В ніч безсоння та без оселі.
Мерелін, Магдалина, Марія
Кроманьйонець про тебе не мріяв!
Ти за греками тужила довго
Та за персом палахкотіла...
Без душі танцює пів-тіла.
Як в Берлін занесло небогу?
Чари зіллям наповнює кельнер.
Ти - сучасна Ліліт, напевне!
На екранах лицем миготіла...
Хіба того Європа хотіла?
Сяйвом місячним безпорадним
Розраховувалась украденим
Красувалася деінде.
Кавалери твої - не денді
Не мужі та не лицарі
А з Йордану чи Сирії злидарі.
17 Вересня 2018 Року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834841
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.05.2019
автор: Олег Мінгальов