Неосідланий скакун – гуляє вітер
Гуляє вітер, спереду світу.
Доторкнуся і зникає втома,
Сили прибавляється в рази.
Зачекалися на мене вдома,
Хата, вікна, стіни й образи.
Дотягнуся, хапне за зап’ястя,
І помчить невидимий візник.
І душа заллється хмелем щастя,
Що не щез, не заблукав, не зник.
Мить якась і знову буду вдома,
Гляну в очі вікон віч на віч.
Знов дихне щасливим димом комин,
Синім, знов дихне мені навстріч.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834766
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський