Крізь асфальт проростають пагони юності
І смарагдом блищать під сонячним ликом.
Навіть травень здається незрілим, як юнга,
Бо кохання уперше тріпоче листям.
Шелестіти удвох, брунькувати серцями,
Розквітати пелюстками щастя в імлі,
Берегти побудовані душами храми,
Щоби вірності промінь не зник на землі.
І тоді вже чекати повторення знову,
Щоб розбити єднанням важкості камінь.
Розростеться гілля із плодами любові.
І коріння чеснот зміцніє з роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)