Прошу я прощення в батьків,
Що не прийду до їх могили,
Не прикладуся до хрестів,
Не помолюсь, як того вчили.
Прошу, ще прощення в сестри,
А також дочки-немовляти.
Та Ви мені всі дорогі,
В безсиллі хочеться кричати.
Посеред ночі, може днем
До Вас полину я думками,
Торкнуся тата сон- дощем
І сонцем пригорнусь до мами.
Тихеньким вітром заплету
Сестричці коси шовковисті.
А далі доньку обійму
На хмарочці легкій, ігристій.
Хоч я далеко від могил,
Та Ви усі в моєму серці.
Не вистачає трішки сил,
Аби зірвать, Вам, по весельці.
Пробачте просто Ви мене
За всі незгоди й негаразди.
Могили рідних – це святе,
В моєму серці, Ви, назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834477
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Східний