Хоч сповнений печалі,
Всміхнусь і піду далі.
Волосся, мов спіралі,
Журливі й зухвалі.
Блукаю аж до ночі,
Сховаю карі очі.
Ніхто мене не хоче,
Я наче тамаґочі.
Цвітуть жовтаві квіти,
Їм з вітром час летіти.
А ми ж немовби діти.
Куди цей сум подіти?
Дорога до безодні,
Ідемо нею в даль.
Байдужі й холодні,
Убий мою печаль.
Якщо потрібна втеча
Й наколо ні душі,
Збіліла порожнеча,
Читай мої вірші.
24.04.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834384
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Моряк