Прогріх

Карі  очі—очі  вбивчі,
Потрясали  знов  і  знов,
Та  мені  казали  люди:
"То  не  очі,  то  любов."
Але  ж  я  їм  не  повірю,
Не  любов  це,  а  жага
В  глибині  цього  творіння,
Наче  в  творах  Е.Дега.
Лиш  ображені  на  масу
Плі́ток,  болю  і  брехні,
Але  є  в  них  щось  прекрасне,
Що  любується  мені.
Те,  як  дивляться  у  душу,
Очі  темні,  повні  сліз,
Як  без  слів  все  розуміють,
Почуттів  моїх  ескіз.
Зрозуміють  та  пробачать,
Зраду,  про́гріх  і  брехню,
Та  за  ці  звичайні  риси,
Більше  неба  їх  люблю.
                                                                                             Т.М.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834344
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Тарасов Максим