В собі ношу, під серцем рану,
Тополі в ряд, біля паркану,
Забуть не можу, я все ніяк,
Вечірній місяць - ясний маяк.
Сумлінні думи, журавлями,
Так захотілось знов до мами,
Часто бентежить, мене спогад,
Той теплий її, ніжний погляд.
Зірваний лист…. Крутився з вітром,
Сповита я… Пухнастим светром,
Облітав цвіт… Всі помисли з ним,
Тополі ввись … Ніби несли дим.
Він огортав, ну майже щодня,
Я мала мрію - трішки щастя,
Різко думки, на крилах летять,
Кисло - солодкий смак на губах.
Позичок жовто – золотавих,
І до тих яблук зеленавих,
Що достигали в моїм саду,
В житті ніколи…. не забуду.
20.03.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2019
автор: Ніна Незламна