Щороку холодного грудня пора
Небеса милують захід безмежно.
Рожево-голубі барви бентежать,
Коли заховала місто снігу кора.
Традиція освячення пасок стара
Рівня багатих бідними обережно.
На деревах магнолій дивовижно
Народжується ніжного цвіту гора.
Дощами літніми відмиється місто,
Готове до нового дня знов стати,
Скверу зелень затінить врочисто.
Роздати б щастя з рогу достатку,
Міщанам, що добра повні вмісту.
Чи доживемо до такого порядку?
(Сонет)
25 квітня 1997 р.
виставлено на КП 23.04.19 р.
зник внаслідок проблем на сайті
перед великоднем
надано повторно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834167
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 02.05.2019
автор: Володимир Кепич