Із дня у день з смиренністю і тихо
В людські серця заходила любов.
Приносила тепло, кохання, втіху
Підступності не бачила оков.
Сп’янілі від жадоби, несвідомі
(В байдужості їй місця не знайшлось).
Як злидарку, штовхали невагому
(Терпіти їх знущання довелось).
Не сердилася, милість не благала.
Підлікувавши душу далі йшла.
Молилася за нас, усе прощала,
Надія в серці все іще жила.
Ми ж байдуже від неї відрікались
І розпинали вкотре знову й знов.
Вона ж ніколи нам не дорікала,
Бо поруч йде життям свята Любов.
В чеснотах всіх була над нами вище
І світлу - ні початку, ні кінця!..
Ми потім зрозумієм це.., пізніше
Коли її благатимем в Творця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2019
автор: Олеся Лісова