На ялині, на високій воркували голубки,
Гілля в дзьобиках носили та гніздечко там плели.
Воркували, токували про два берега в ріки,
Про кохання поміж ними, що у вічність вдвох несли.
Бо кохання щиро-чисте не зникає з плином літ,
Бо у нім Господня сила, бо у нім весняний цвіт.
Бо у нім, в безкрайнім небі, високо летиш в політ,
Два сердечка шлють назустріч одне одному привіт.
Пригортаються словами - із душі в душу з теплом
І так гарно, щемко в грудях, і так лагідно обом.
Сивий вечір надбігає, обволікає їх сном,
Соловей в садочку співом б’є за вірність їм чолом.
01.05.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2019
автор: Валентина Ланевич