Тихо плещуть дрібні хвилі - шелестять очерети,
І вітри, що вже безсилі, спати з хвилями пішли.
В небесах злітають зорі, Світязь теж спішить до сну,
Солов’ї лише щебечуть про весну…
Пр: Пригадай коли ми двоє чули Світязя прибій,
То були тоді щасливі, це для нас був острів мрій.
Недалеко білий лебідь до лебідки виплив з тьми,
Я обняв тебе руками, мов крильми…
Човен ніс нас в невідомість, де ховалися вугрі,
Ми сузір’я роздивлялись до ранкової зорі.
Лиш коли засяяв обрій першим променем зрання,
Ми верталися додому навмання.
Сниться нам ця ніч казкова, білі лебеді й вода,
Хоч літа вже пролетіли, ти і досі молода.
Світязь просить нас у гості, просять в гості солов’ї,
Де співають нову пісню нам гаї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2019
автор: Віталій Назарук