Один хід—й певний «мат».
Я іду з барикад
І себе повертаю собі.
Десь оглянусь назад--
Ще лунає розкат,
Не затих нами програний бій.
Хтось кричить з перехресть,
Щоб поставить там хрест,
Бо коритися долі пора.
Не пройшли нині тест,
Захистити б хоч честь…
А насупроти ждане «ура!»
Не чекає нас час,
І порив не погас …
Що ж, хай вщухне в криївці душі.
Зерно визріє сперш,
Щоб не втратити сенс
І навік не завмерти в глуші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833893
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2019
автор: Valentyna_S