Недосяжність

Я  все  блукала  країною  мрій  нездійсне́нно-незді́йснених,
У  просторі  яскраво-рожевому.
Та  я  по  іншому  просто  не  вміла  проходити  міссію,
Таке  буває  з  хворо-душевними.
І  ось  сьогодні  моє  відбулось  блискуче  повернення,
Як  вирок  час  прийняти  теперішнє.
Я  не  молюсь  про  спасіння,  безсмертя  з  неділеньки  вербної,  
До  цього  я  вже  була  не  першою.
...І  де  той  вихід  мені  відшукати  з  цієї  реальності,
Що  змушує  від  тебе  відмовитись?
Це  збіг  обставин  чи  може  кінець  епопеї  фатальної,
Бо  тут  я  у  тенетах  самотності,
Бо  тут  немає  нічого,  немає  нікого  величного,
Такого,  що  аж  дух  перехоплює.
Якщо  ти  справді  існуєш,  прийди,  забери  на  хвилиночку,
Дай  вилити  біль  ві́ршами  й  воплями,
Та  роздивись,  що  в  моїх  оченятах  зіниці  надтріснуто,
А  ніженьки  до  крові  позбивано,
Бо  я  блукала  країною  мрій  нездісне́нно-незді́йснених,
Ховалась  за  ворожими  спинами.
Я  все  блукала  одна  у  яскраво-рожевому  просторі,
Ні  спокою,  ні  щастя  не  знаючи,
Та  перекрили  до  тебе  шлях  ангели  й  триста  апостолів...
Ти  будеш,  є  і  був  недосяжністю.

26.04.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2019
автор: Амідала Саудаде