Я все блукала країною мрій нездійсне́нно-незді́йснених,
У просторі яскраво-рожевому.
Та я по іншому просто не вміла проходити міссію,
Таке буває з хворо-душевними.
І ось сьогодні моє відбулось блискуче повернення,
Як вирок час прийняти теперішнє.
Я не молюсь про спасіння, безсмертя з неділеньки вербної,
До цього я вже була не першою.
...І де той вихід мені відшукати з цієї реальності,
Що змушує від тебе відмовитись?
Це збіг обставин чи може кінець епопеї фатальної,
Бо тут я у тенетах самотності,
Бо тут немає нічого, немає нікого величного,
Такого, що аж дух перехоплює.
Якщо ти справді існуєш, прийди, забери на хвилиночку,
Дай вилити біль ві́ршами й воплями,
Та роздивись, що в моїх оченятах зіниці надтріснуто,
А ніженьки до крові позбивано,
Бо я блукала країною мрій нездісне́нно-незді́йснених,
Ховалась за ворожими спинами.
Я все блукала одна у яскраво-рожевому просторі,
Ні спокою, ні щастя не знаючи,
Та перекрили до тебе шлях ангели й триста апостолів...
Ти будеш, є і був недосяжністю.
26.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2019
автор: Амідала Саудаде