У 33-є тугою озвалась
Чорнобильська трагедія в серцях,
Земля тоді з красою повінчалась,
Стезя життєва в багатьох порвалась –
Трагедія століття дата ця…
Щороку в 26-ий день квітневий
Земля їм дякує за сонце і життя.
Низький уклін сьогодні і від мене –
Саме чорнобильці – сторожові буття.
Їх роки з сивиною обнялися
Раніше, аніж вік їх право мав.
Не всі їх плани у житті збулися,
Та не скувала душі їм зима.
Ці люди мають душі особливі,
Тож врятували землю від біди,
Залишивши життя своє щасливе,
Розквітлі щойно в пахощах сади,
Вони туди летіли, де зі смертю
Змагалися один лиш на один
І вижили у чорній круговерті,
Зуміли повернутись до родин.
Не раз у сни приходить їм чорнобиль,
Пече серця зараженим вогнем,
Та душі їхні мають вищу пробу:
Таких ніщо й ніколи не зігне!
26.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833642
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Ганна Верес