[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EL0bardRPks[/youtube]
-Привіт, браток, я так до тебе поспішав.
Ти тут лежиш й мене чекаєш - добре знав.
Вже стільки літ у нас на сході йде війна,
І серед нас, серед живих, тебе нема.
Ось, я прийшов, перед могилою стою.
Ми раом вдвох були з тобою в тім бою.
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
Повітря там було з тротилом і свинцем.
Земля тоді змішалась з кров’ю і вогнем.
Снаряд зірвавсь. Мене закрив ти й сам упав.
«Держись, браток!» - мені востаннє прошептав.
І ти упав, сочилась з рани свіжа кров,
А навкруги снаряди рвались знову й знов…
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
-Ну що, браток? – з очей скотилася сльоза,
Забракло слів, із рук цигарка вислиза.
А завтра знову вирушаю на Донбас
І там за двох я буду битися за нас.
І ні на крок не дам я ворогу землі.
А ти пробач. Пробач за все. Пробач мені.
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2019
автор: Ольга Калина