Не страшні буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємось і плачем.
Наше перше кохання все життя зігріває
І думками і серцем до грудей пригортає.
Так - як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце у небі закликатиме весну,
Дощ, що падав так рясно, залишить перевесло.
У німому мовчанні береги, все чекають,
Коли промені сонця в гості все ж завітають.
Задзвенять в храмах дзвони голосисто і ніжно,
Впадуть роси на трави і омиють їх слізно.
Щоб зустрітись з тобою, обмінятись словами,
Я у вечір таємно розмовляю думками.
В них ти поруч я знаю, дотик твій відчуваю,
А за вікнами нічка нас у гості чекає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833506
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)