Ой вербиченько - вебичко, чому зажурилась
В річку, до води святої, низько нахилилась
А тобі б нині радіти, весна розквітає
Погляд сумний все до сходу, душенька страждає…
А тобі б нині радіти, весна розквітає
Погляд сумний все до сходу, душенька страждає…
Мина день й нічка тривожна, знов чекає звістки
Є поранені й убиті, не йде ворог звідти
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці...
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці...
Сонце лагідне привітне, вселяє надію
Що колись все ж мир настане, не втрачає мрію
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала
Мати в дорогу останню, сина проводжала...
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала
Мати в дорогу останню, сина проводжала...
Почуй Боже, почуй світе, земля рідна стогне
У вербички молодої, серденько, аж стигне
Ті сережки немов діти у воді хололи
Нам би та й війни не знати ніколи - ніколи!
Почуй Боже, почуй світе, земля рідна стогне
Краще б воїн всім не знати, ніколи- ніколи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833209
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: Ніна Незламна