Замріяне, сумирне і покірне,
Очі заривши, стою у Храмі Любові –
Оточують мене згадки офірні
І дні у сяйві щастя кохання казкові.
Зрідка я тікаю в минуле життя,
У відкарбовані у серці митті щастя,
В єдність і радість на двох серцебиття –
Сурми Храму Любові дарують причастя.
Офіра любові, щастя любові –
Вони похвально чекають в згадках на мене,
Тільки я соромлюсь з ними в розмові
Визнати, що для мене все це вже неземне.
17.04.2019
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2019
автор: Левчишин Віктор