Як добре, що люди придумали ручку,
Як добре, що є ще й сьогодні папір.
На ньому можливо начеркати взбучку,
Описувать горе на власний манір.
І словом в'юнким можна ляпаса дати,
А реченням ніжним - вкладати на ніч.
Віршами можливо хребет поламати,
І Чорною радою вразити Січ.
Здавалось, лиш букви, а скільки в них сили.
І хто нам серця до хореїв в'язав.
Слова споконвіку плекали чи били,
Немає нічого, що я б тут додав.
Лиш в шалі часів, що непевністю стогнуть.
Змалюємо шлях свій в словесній гряді,
Хай рідного слова джерела не сохнуть,
Бо слово - то сіль у піснях й коляді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833107
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Андрій Конопко