Ти знаєш,я без тебе навчилась жити...
Пливе, мій корабель в океан у світи.
Коли щастя, поруч не вмієм дорожити.
Не ціним ,що небо дарує у молоді роки.
Живемо ,ніби у запасі, ще є інше життя.
від чвар ,зморена душа падає безсила.
В'яне, сохне квітка...без променя тепла,
До зір ,не літає одинока птаха безкрила.
Давно ,у моїй душі для тебе місця немає...
Час ,на моїм серці загоїв рани глибокі
Де є кохання, там завжди сонечко сяє
Щастям ,цвітуть сади під небом високим.
Життя, є не з медом, а як гіркий полин...
Ми ,колючими словами завдаємо болю,
Один не воїн ...не засолодить ягода ожин...
Приймаєм ,життя так ,яку Бог дає долю.
Ми розійшлись ,і кожен по -своїй стежині..
Із тих пір ,пролетіло немов тисячу літ.
Гортаю, альбом ...і твої фото на світлині.
Скажу, :ти втратив багато,бо збіднів твій світ..
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833033
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Чайківчанка