ЗЛОБОДАТЬ

Займеться  білим  цвітом  лобода.
По  храмах  досі,  замість  благодаті,
над  златом  –  кадебешна  злободать:
здушити,  затравити,  загойдати.

«Знов  хунта  і  ухилення  в  розкол...
Життя  курбелить,  наче  на  батуті.
Та  гріє  погляд,  поряд  з  образком,  –
з  портрету  стежить  рідний  ліліпутін.
 
І  як  би  томос,  наче  фантомас,
у  снах  не  колобродив,  не  «кошмарив»,  –
народ  шурує  звично  сам  до  нас.
То  що  нам  ті  «бєндєровскіє  шм@ри»?

То  що  нам  ПЦУ  чи  УПЦ?
Чого  захочуть  –  ми  наобіцяєм.
Вже  скоро  поговоримо  про  це.
За  Хама.  За  кагором  чи  за  чаєм.  

Земля  вам  пухом,  ф@шики-х@хли!
Хоч  навіть  і  під  нею  ви  –  невільні.
Живих  –  «жують»  пузаті  куполи.  
Могили  ж  –  пообплутував  «маґільнік».*

Пєтлюра?  Свят,  свят,  свят!  Хай  спить  в  землі,
немов  останній  витоптаний  інок!»
Та  духом  волі  дихає  вже  ліс,**
а  з  ним  –  холодноярівський  барвінок.

©  Сашко  Обрій.

*  московська  назва  барвінку.
**  мається  на  увазі  Холодний  Яр  -  історична  місцевість  на  Черкащині,  серце  запеклих  національно-визвольних  змагань  українців  з  московитами  у  1917  -  1920-х  рр.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Олександр Обрій