[i] Г.І.Кравченко[/i]
Місяць горів, ніби око циклопа.
Поглядом стежку неначебто пік.
Стежку, де жінка несла пізній клопіт.
Йшов їй назустріч якийсь чоловік.
Місяць. Їх двоє. І більше нікого.
Відстань у темінь тікала з-під ніг,
А підступала натомість тривога.
Жінку жалили думки, мов шершні.
І з кожним кроком все вужчали плечі:
Різне бува у людей в голові...
Постать вже поряд. І ось...
– Добрий вечір!
– Тепло сказав молодий чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832927
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Ніна Багата