Безсоння

Знову  безсоння  і  знову  лоскоче
Душу  раниму  думка  нічна.
Гаряче  плачу  й  сміюся  водночас...
Затишне  ліжко,  немовби  труна.
Місячне  сяйво  в  кімнаті  розлите  -
Бачу  як  вдень  і  не  щурю  лице.
Може  хтось  зможе  мене  воскресити
І  розірвати  живуче  кільце?
Я  пам'ятаю  момент  той  трагічний...
Блискавка!  Іскра!  І  камінь  в  огні!
Вірю...  Можливо,  насправді,  це  вічне,
Бо  стало  замало  місця  в  труні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832869
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Сова