Коли до вікна зазирає Сонце,
Коли у волосся вривається вітер…
Не смій говорити, ніби щось не вдалося!
Весна – це, насправді, так ніжно.
Смійся і думай, що стане краще.
Смійся і знай, що колись точно стане.
І поки Земля проростає містами,
Не дай цій весні зів’янути під ногами.
І хай ти не знаєш, як будемо далі жити.
І хай ти не віриш в мою непророчу правду.
Згадай із чого цей Світ взагалі виріс…
Припини вклонятися вигаданому праву.
Поспіши вдихнути повні легені цвіту.
Дай мені ще раз глянути тобі в очі.
Й весна знову всі біди легко візьме за вітром.
Просто зізнайся, що ти цього також хочеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832852
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: