Чад

                               [b]ЧАД[/b]

За  гаслами  величними  доби
Людинки  поховалися  дрібні
І  скавулять  пихато  про  журби́
Вівців  заблеяних.  У  ницій  галасні́
Розлунюються  оди  і  хвальби
Про  вівчарів  отарних.  І  німі
Приречені  пасуться.  Не  раби,
А  безголосі  у  кошарі  та  в  теплі,
Чекаючи  на  постриг,  гнуть  горби
З  погордою.  Немовби  нарівні
Із  різунами  душ,  без  боротьби
Йдуть  на  закла́ння,  що́би  у  вогні
Сакрально  харчом  стати  худоби́
В  людській  подобі.  Чудні  дні
Настали  в  світі.  Виявом  ганьби
Став  думки  дух  й  у  шати  маячні
Мудрість  одягнуто.  У  чаді  ворожби
Зкума́рів  ґлузд  й  паркани  розписні
За  скрепи  вдавано.  Поводирі  ж  юрби
Віщують  здуреним  у  прірвовому  дні.

                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                           [i]14  квітня  2019  р.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832842
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Гай-Нижник Павло