Поема "Вічний Сон"


Чому  не  боюсь  прокидатись,
Якщо  засинаю  із  болем  ?
Чом  звичка  тобі  усміхатись,
Не  зникне  у  мене  ніколи?

Для  чого  ці  зірвані  квіти,
Все  в'януть  у  моїх  руках?
Які  ж  ми  космополіти,
Якщо  до  вічності  страх?

Фантасти  не  бачать  майбутнє,
Вони  вже  й  забули  про  нього,
І  те  місце  для  мрій  відсутнє.
Хто  погляне  до  неба  нічного?

Напевне,  лиш  закохані  дурні,
Диваки  що  схожі  зі  мною.
Недопалки  дотліють  в  урні
За  своєю  блідою  стіною.

Ми  --  люди!  Час  прокидатись!
Якщо  й  засинали  із  болем!
Ми  будемо  далі  всміхатись,
Навіть  коли  заборонять!

...
Засинаю  знову  із  болем,
Зранку  серце  заколе,
І  хоча  й  давно  охололе  ,
Не  розлюбить  її  ніколи.
...

Присвячено  Новій  Епосі  й  
давно  Забути  Мріям.

Я  знаю,  мої  вірші  не  багатьом  цікаві,
та  я  сподіваюсь,  що  хоч  когось  вони  
надихають...Мрії  залишаються  мріями.
Бажаю,  щоб  у  кожного  вони  здійснувались!  Не  мисліть  мінімалістично,  бо  нас  чекає  Нова  Епоха...

14.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832792
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Моряк