КУРЧАТКА-ГЕРОЇ (Байка)

У  мами  молодої,
у  рябої  Квочки  
Сини-Курчатка  і  Курчатка-дочки,
Такі  ж  дрібненькі
та  м’якесенькі  вони,
Коротконогі  ці  веселуни!

То  бігають  від  Мами
і  до  Півня-тата,
То  заховаються  у  кущ  за  хату,
Або  на  сонці
гріють  шубочки    свої.
І  заздрили  усі  міцній  сім'ї.

Старий  Сірко
дививсь  на  це  домашнє  диво:
-  Яке  ж  потомство  в  Квочечки  красиве!
Та  й  вирішив
погратись  із  птахами  сам,
Й  сусідського  підмовив  ще  він  пса:

-  Курчатка  з  Квочкою
гребуться  біля  гною,
А  ти,  Рябку,  скоріш  іди  за  мною.
Та  й  заходилися
Курчаток  лоскотать.
(Не  дуже  їх  цікавила  і  стать).

А  Квочка  бігала,
кричала,  крильми  била,
І,  хто  зна,  що  б  іще  вона  зробила…
Аж  раптом…  Бабця,
чуючи  страшну  війну,
Дрючка  взяла…  Сірко…  мерщій  гайнув.

За  ним  –  Рябко.
Курчатка,  злякані,  як  діти,
Біжать  до  Квочечки  та  й  ну,  галдіти
По-своєму:
герої  ж  бо,  мовляв,  які…
Ніде-ніде  не  водяться  такі!

Серед  людей
частенько  теж  таке  буває:
Біда  прийде  і,  поки  ще  триває,
Не  чути  й  слова,
а  коли  уже  мине,
То  кажуть:  -  Похваліть  тепер  мене!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832763
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: Ганна Верес