Зацвіли яблуні у бятьківськім саду,
сад показав усім свою красу.
Дерева оділися в тендітні квіточки,
і ними вигравають,як у небі зірочки.
Сад очі радує і душу людську веселить,
й надію на урожай,батькам дає цей цвіт.
Говорить батько-все в Божих руках,
і плодами віддячить цей красивий сад.
Ще дітлахом я бачив,як батько сад цей засновав,
як саджанці садив та ніжно обробляв.
І ось тепер,роки пройшли і я замітно постарів,
батьківський сад,плоди дає і ось отак зацвів.
А батько внуків пригощає,плодами з свого саду,
а соком,що начавив-дає утолити спрагу.
Віддячує сад батькові,за всі оті роки,
що він допомагав садочку,дорослішати і давать плоди.
Тож сад цвіте і очі радує людські,
і хата батьківська теж потопає у красі.
Горжусь,що заснували сад мої батьки,
а ще горжусь,що вони причетні до цієї красоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832698
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: Бабич