Я - повія. Думки мої вітер уносить.
Я - повія. В душі моїй мряка та осінь.
Я повільно ступаю до грані без сенсу.
Я - повія. Я жертва кохання. І сексу.
Зупинилось. Застрягло життя серед болю.
Все скінчилось. Я більше не буду з тобою.
Кохання... - не має його. Не існує.
Бажання - це все, що у світі панує.
Мерзенні, тваринні потреби оргазмів,
Без вибору з ким, хоч би з безліччю зразу.
Розмиті кордони. Кохання - цензура.
Життя - це лише порнокарикатура.
Повії панують. Вони без претензій.
Не треба дипломів, акцизів, ліцензій.
Ніяких обов'язків, дій, почуттів
Закінчив, на бік і собі захропів.
Це правда життя. Я - повія. Так треба.
Душа собі хай верещить, хоч до неба.
Нема в мене сил на супротив умовам.
Повія. І все. Годі всяким розмовам...
PS: іллюстація - моя картина. Олія, полотно. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832645
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина