Батьківська хата, де суєтится,батько й мати-
хочу тепер памятку з дитинства розказати.
Духм*яний хліб,що Мати у печі пекла-
цей аромат зімною все,моє життя.
І вправними руками як хліб на стіл складає,
ще домотканим полотном,його так накриває.
А запах,запах-хату чародійно так пянить,
а хліб гарячий,,білим накритий-так парить.
Ще батько гарячій хліб ламає -пополам,
і по мягкому й запашному кусочку,дає нам дітлахам.
І це була для нас,дітей над небесна смакота,
яку вже подорослішавши,не забуваю я.
Роки пройшли, як гірська річка по руслу-
і я тепер свою виховую так дітлашню.
А згадки про дитинство у моїй душі,
про них тепер розповідаю своїй дітлашні.
Хоч Мати з Батьком-слава Богу,ще живі,
і хліб як і пекли,пекуть й тепер самі.
Але той запах і той смак спокій не дає,
хоч розумію-його не повернуть,його вже не буде.
У кожного з людей є згадки,що не повернуть,
але ніхто й ніяк не може їх забуть.
Тому й живім з надією,що все так і буде-
не вам а нашим дітям,радість ця від вас прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832630
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2019
автор: Бабич