На природі краще думається...
Прочитав спогади про війну 39 - 45 років...
Франкліна Рузвельта, а потім -
Уінстона Черчеля...В суворий час війни,
коли так багато стояло на кону історії,-
партії не чубились... У Вільгельма,- теж..
Нації гуртувались в один кулак...Ми й тут
ідемо якимось безвідповідальним,
не людським,шляхом...
Вербичка в полі...Яр...Навкруг - жита...
Ясна, гаряча полуднева днина...
Метелик над волошками літа,
Десь жайвір славить літо без упину...
Малини кошик ставлю у тіні,
Лягаю поруч... Нюхаю волошки...
Спокійно так... Мрійливо так мені,-
Проблеми всі усохли враз до мошки...
Хмаринки білі промінь сонця жнуть,
Кудись пливуть у далі неозорі...
Столоначальник втратив всю могуть,
Всі партії - в засіці у коморі...
В небесній,- справедливій, без брехні,-
Зараз війна,- не час ламати списи...
Читав я - німці - люди не дурні-
Їх з ординат....поклали на абсциси,-
То знають, коли кров - язик мовчить,
Навіть коли і хоче щось сказати...
Гарматам слово!.. Бо партійна "хіть"-
Це - там, колись...Тепер же автомати
Говорять ті єднаючі слова,
Котрі потрібні нації, як подих!..
Бо там - горить!..В червоному трава...
Зійшлись в двобої давні антиподи!..
Війна?!..GENUG!!! Ми нація одна...
Не час гризні!..Ми нація,- Гуртуймось!..
Розумні - так рішають, бо труна -
то не трибуна Ради... То ж шануймось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832615
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2019
автор: Янош Бусел