Бабусі

Сидять  бабусі  попід  трасою
Попорали  худобу,  поховали  чоловіків
А  сонце  мідною  прикрасою
Встає  в  кінці  смарагдових  полів

Слухай,  мовить  одна
Вночі  снився  син
І  була  зима
Бо  з  димаря  йшов  дим

Йому  було  десь  три  роки
Бігав  по  хаті,  сміявся
Треба  йому  подзвонити
Давно  не  з'являвся

А  мій  приїжджав  в  суботу
Привіз  онука,  взяв  картоплі
Говорив  щось  про  роботу
Про  меншу,  в  неї  знову  соплі

І  в  їхніх  зморшках  лягали  тіні
В  тріщинах  на  шкірі  гуляв  вітер
Їх  стомлні  спини  тримали  стіни
І  в  шафі  старій  синовий  світер

А  раптом  приїде  і  стане  морозно
В  рідній  хаті  
І  стане  йому  десь  в  грудях  млосно
В  його  кімнаті

Скелями  на  березі  океану
Сидять  бабусі  обабіч  дороги
І  пам'ять  затягує  їм  рани
Лікуює  горе  і  тривоги

Вростаючи  в  землю  старими  ногами
Вони  починають  обертатися  з  нею
І  міцно  тримають  старими  руками
Твого  светра
Хоч  він  і  вже  замалий
Дбайливо  зашитий
Теплий  і  чистий

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832414
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Yar_oslav