Шаленіє вічним прагненням весна,
Полум'яна зваба пристрастю цвіте,
Щось співзвучне відчуває кожен з нас,
І надіється – цвіт в серці проросте.
Ви не вірте, що любов суцільний кайф,
Насолоди безперервної снага.
То життя… і нарікай чи дорікай –
Навіть букві справедлива є вага.
До мовчання підбираю знов ключі.
Попри все, мені вповільнити жагу б,
Прокидатися, хоч зрідка на плечі,
Й теплий досвіток спивати з ніжних губ.
А натомість докір й сумнівів вагон,
І безсонні ночі з книжкою в руці.
Хоч моя весна і схильна до пригод,
Та її ґвалтують думи-мудреці.
Є в природи: і спокуса, і протест.
Як зуміти й зрозуміти дивний світ?
Прохолода у взаєминах – підтекст…
Зайва метушня душі, чи вдалий хід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832402
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Полісянка