Спокійно. Легкі подуви вітру. Пахне ранньою весною. Лише далекі крики пронизують нічну тишу. Скрутившись клубочком, Він поринув у сон. Добре напевно бути людиною...
* Шурхіт *
* Звук розбитих пляшок *
Час вставати... Прийшов Бородань...
Сіра постать невпинно порпалась у смітнику, з надією знайти скарб.
"Хє хє хє...О тут ще є кілька капель! "
Здається Бородань таки знайшов свій скарб, а Йому ще треба пошукати.
* забурчало в животі *
Опустивши хвоста і вуха, Він вирушив в туман, який тільки-но осів. Вогко. Одразу захотілось літнього сонця. Добре напевно бути людиною...
Побродивши трохи між будинками, Він натрапив на кістку....Не Його... та треба брати, поки є...
* знову забурчало в животі *
Смачно. Він нарешті знайшов щось смачне...
Минулого тижня йому вдалось знайти трохи каші і хліба, вчора -- мисочку молока ( яку напевне залишили котам )...
А люди... В них все що захочеш... Хочеш -- не доїдай. Хочеш -- переїдай...
Сьогодні викинь те, завтра інше...
Не цінують вони, що мають... думають, що живуть гірше від нас...в своїх бетонних коробках.
Добре напевно бути людиною....
Почало сходити сонце. Скрутившись клубочком, Він знову поринув у сон.
07.04.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832240
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2019
автор: Моряк