Життя унікальне,
як макове зерня,
лиш дайте розквітнути
світлому в серці –
воно подарує
й загіпнотизує
несхожістю думки,
як і відкриттями...
У рідному небі
хмарки відпливають,
дивуються, милі,
на людську розруху:
на кинуті хати,
безрадісні лиця,
де зло павутинням
плете повитицю...
І все зрозуміло
давно людським душам –
звідкіль все дме вітер
тим протягом, наскрізь.
Життя ж унікальні
діток і онуків
тим МАНІакальним
здамо в жадні руки?
07.04.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831993
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2019
автор: Променистий менестрель