Ти часто буваєш ночами самотня
І кажеш, що так ти природня
І кажеш, що вірити заважає
Той, хто кохає і поряд блукає
Ти часто буваєш ночами п'яна
І це не тому, що відкрилася рана
І це не тому, що кров витікає
Із життя, у якому виходу немає
Ти часто ночами у небі літаєш
І не тому, що когось кохаєш
І не тому, що не зсохла душа
Ти часто буваєш надто потворна
Ти часто себе на показ вбиваєш
І не тому, що бачиш як помираєш
І не тому, що життя лайно
Ти завжди краща, ніж чисте вино
Ти часто живеш у надуманім світі
І прокидаєшся у весняному цвіті
Я часто бачу тебе уві сні
Люби себе, врятуй мене в собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831919
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: Андрій Толіч